Іващук: Самотній вовк (вірш)

Ось ще одне бардівське-поетичне, цій пісні вже мабуть теж більше десяти років. А загальнолюдської, соціальної актуальності не втрачає – невже це ознака “класики”?

САМОТНІЙ ВОВК

Самотній вовк на місячній дорозі –
Без віри, без вагання, без мети…
Давно я вже у Долі на порозі
І так без неї плаче і тремтить

Моя душа і не моє сумління –
Якось уже так склалося життя.
От тільки б не зійти на скавуління
З непереможно-гордого виття!

Міняються ролями дні і ночі
У вихорі захцянок і турбот.
Лиш місяць нагадає-залоскоче,
Що рідна зграя – то ж є мій народ…

Я був у жертвах й сам приносив жертви,
Не був святим, хоч прагнув до небес,
І Долі буду вдячний довше смерті,
Що я – самотній вовк, а не самотній пес…

Олександр Іващук