Іващук: Портрети (вірш)

Дивно, як іноді вірш дописується після тривалої паузи… Навколо лиш стіни (с)?

ПОРТРЕТИ

Кажуть, доля людини схожа
На портрет, що висить на стінці –
У обрамленій огорожі
Кожен в Всесвіті наодинці

Дуже різні очі в портретів,
Різні ракурси, фарби, стилі,
Натюрморти різних предметів
Всіх по-різному оточили

Різні стіни в цій галереї –
Дерев’яні і в позолоті,
Як паркани і як музеї,
Зовсім нові і на ремонті –

Та дозволено нам міняти
Тільки те, що у межах рами
А стіну не дано чіпати –
Невблаганні закони карми…

Отже, вибору не пізнати?
І розписані всі білети?
Та відомі координати
Місця кожного на планеті?!..

Але думаю як картина
Стане кращою де досягне –
Замете з кутків павутину,
Прибере з натюрморту зайве,

Освіжить кольори і барви,
Ордени заслужить в петлиці –
Невідомі їй переправи
Перевісять на краще місце

Поміняють раму на ліпшу,
Переб’ють в каталозі ці́ну…
…Але я все ж, мабуть, залишусь –
Звідси видно твою картину

******

…І коли починаю зміни –
Так хотілось би знати мені,
Що знайдуться наші картини
На одній і тій же стіні…

Олександр Іващук

Прокоментувати:

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

|