Іващук: Камінь і каміння (вірш)

Виявляється я в блозі не писав цілий рік!.. Ще один вірш для старого року.

КАМІНЬ І КАМІННЯ

Сіра гора. І крута, і стрімка –
Камінь котити стомилась рука.
Тягнеш уверх – та пручається схил
Сповнений ницих ньютонівських сил

Нужбо, котись, налягай, помагай,
Ще кілька обертів – вже видно край
Спільне зусилля, вершина ж одна!..
Та не потрібна камінню вона

Раптом сяйнуло на тлі сірих барв –
Я ж власноруч цей вантаж назбирав!
Наче непотріб у стрічці новин
Вибраний лайками мною одним

І розімкнулись долоні. Бувай.
Як передумаєш – наздоганяй.
Хочеш лежи. Чи котись. Чи коти.
Кожен свій шлях обира до мети

Але важливо відчути момент
Як із болота виходить цемент
Аби не стало у цьому піке
Камнем у пазусі серце людське

******

Всі колись чули зачовганий міф
Як волочив каменюку Сізіф
Взяв би та й кинув! – казали мабуть
Та чи багато без каменя йдуть?

Олександр Іващук