Іващук: Кола (вірш)

З подивом виявив, що більшість віршів написані вже більше 10 років назад. Час невблаганний, що поробиш. Можливо, оформлю поезії у збірочку, а наразі вірш про кола.

КОЛА

Плюнули в душу – розбіглося колами…
Дзеркало чисте спотворило хвилями, –
Мого обурення хвилями кволими,
Болю мого мерехтіннями білими.

Чи розумієте ви що накоїли?!
Запам’ятайте, якщо не осягнете!
Бо ще не раз зі своєю недолею
Ви до моєї криниці потягнетесь.

Станете в чергу з цеберками срібними,
Хоч джерелу вже не бути прозорому, –
Але чомусь не почуєтесь винними
Й не зачерпнете хоч крапельку сорому…

Здіймете шквал філософської критики,
Зборкавши лють аргументами голими,
І, наостанок, ще раз, про всяк випадок,
Плюнете в душу. Побавитесь колами…

Олександр Іващук

Прокоментувати:

0 comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *