Іващук: Осіння (вірш)

Дивом дивним ще не виклав восени пісню про цю пору року. Виправляюсь. А разом із текстом принагідно долучаю бонусне відео з нещодавнього акустичного концерту.

ОСІННЯ

Чи хтось знав на Землі досі
Як дарує любов осінь?
Сипле жовтим терновим листям,
Щоб зробити з мого болю намисто
Заглядає дощем у квартиру,
А без тебе все життя, наче в дірах
І бере моє шаленство під варту
Бо без тебе все нічого не варте

Знову ковдру, мов тебе, обіймаю
О, скільки чула вона слів «Я кохаю»…
Прокидаюсь, та тебе не знаходжу –
Боже мій, невже я з розуму сходжу?!
Двадцять тисяч думок що робити
До тебе йти чи, може, від тебе бігти?
Підкажіть мені прошу, люди добрі,
Як вмістити в серці ніжність і гордість…

Чи хтось знав на Землі досі
Як дарує любов осінь?
Сипле жовтим терновим листям,
Щоб зробити з мого болю намисто
Заглядає дощем у квартиру,
А без тебе все життя, наче в дірах
І ідуть у серці війни і чвари,
Але знають це лиш мої гітари…

Олександр Іващук

І, власне, анонсоване відео:

Прокоментувати:

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

|