Іващук: Порожнеча (вірш)

Інколи просто не хочеться писати зайвих передмов.

ПОРОЖНЕЧА

Надто сильно тиснула у плечі
Звідусіль, зусибіч порожнеча
І не було в ній точки опори
Аби землю звернути і гори

Лиш провалля в любому керунку
У чужу невдоволену думку
Що натомість не має своєї
Ні жаги, ні мети, ні ідеї

І над прірвою, наче в тумані
Із байдужості, цвілі, омани –
Я відчув із остра́хом і щемом
Що вона проникає у мене

Заливає, заповнює діри,
Кольорове затягує сірим –
І за мить почуття з пеленою
Як належне сприймаються мною

У рядках забагато дефісів
Та пульсують курсивом девізи:
“Ні про що хвилюватись не варто –
Все колись перетвориться в нафту”

Може й так. Але якось з безодні
Нафта вирветься словом назовні
І згорить у серцях і моторах
Тих, хто знайде в ній точку опори

******

Досить слів. Час вертатись до бою –
Порожнечу
тиснути
собою

Олександр Іващук

Прокоментувати:

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Лучшие новости и видео афиша на нашем проекте |