Іващук: Весна (вірш)

Сьогодні всі рими лише про весну – про тепле, сонячне і таке особисте.

ВЕСНА

Теплом відлиги прочинила серце
Навшпиньки увійшла і на осонні
Роззувшись із чобіт, пішла босоніж
Лишаючи в повітрі ноти терцій

І прокидались, втомлені гамбітом,
І, жмурячись, вилазили з барлогів,
З перин, пуховиків, мереж і блогів
Озимі почуття весняним цвітом

І білим візерунком заквітчали,
Зрослися і загоїли собою
В фортечних мурах діри і пробої
Вини, нерозуміння і печалей

І оселили у найвищій вежі
Яскравою ранковою зорею
Несказане у ямбах і хореях –
Хай світочем сія! Нехай бентежить…

******

Тобою непомітно став залежним…
Люблю тебе.
Люблю
тебе
безмежно

Олександр Іващук

Прокоментувати:

Прокоментуй!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

|