Іващук: Поетам (вірш)

Олександр Іващук

Привіт, друзі. Нещодавно виявив в архіві власні поетичні надбання, які наврядчи будуть трансформовані у пісні через свою віршовану структуру. Ну а де ж завести для цього блог, як не на сайті свого гурту?

Але менше слів, більше поезії. Вірш перший.

ПОЕТАМ

держава не любить поетів –
їй треба побільше мармиз,
щоб руки тримали багнети,
над натовпом несли портрети,
а очі дивилися вниз

суспільство не любить поетів –
мовляв, всі вони диваки
і їх романтичні сонети
(часом ще й такі некоректні!)
цінують хіба смітники

родина не любить поетів –
ніякої ж користі з них!
у шані лиш срібло й карети
й плетуться з докорів тенета
для їхніх сердець молодих

ніхто не полюбить поетів,
бо вірш жалить гірше змії.
та все ж неупинно і вперто
вкладає думки у куплети
цвіт нації, сором сім’ї

………………………………………….

та з досвіду років минулих
іще невідомо хто з нас
підніме на ноги поснулих
і з піснею піде під кулі,
а хто з білим стягом продасть…

Олександр Іващук

Прокоментувати:

0 comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *